Про що мріє Людмила Буткова..
Майже двадцять років тому, коли про інтегровані уроки ще ніхто не говорив уголос, вона вже практикувала їх у Козилівській сільській школі, що на Корюківщині, поєднуючи музику і математику, українську мову і природознавство. Сьогодні вона має власний веб-сайт «Крок за кроком», де ділиться своїми розробками уроків, презентаціями, доповідями, статтями та іншими напрацюваннями з колегами і батьками.
Хто вона?
Людмила Буткова – вчитель вищої категорії початкових класів Холминської ЗОШ І-ІІІ ст. Їй 40 років. Закінчила Путивльське педагогічне училище, Ніжинський педуніверситет імені Миколи Гоголя, і вже 20 років працює зі шкільною малечею: два роки на Сумщині, ще дев’ять – у Козилівській школі (10 кілометрів велосипедом від дому) і 10 років – у Холмах, де спочатку їй довірили групу продовженого дня, а потім клас. У цьому році вона навчає другокласників.
«Не життя повинне звужуватися до уроку, а урок має розширюватися до життя»
Навіть коли не мала класу, а була «на групі», Людмила Олександрівна не могла всидіти на місці – спочатку створювала книжечки-«самвидав», роками збирала по крупинці свої вчительські доробки, друкувала їх у журналі «Початкове навчання і виховання», публікувалася на порталі «Учительський журнал он-лайн» видавничої групи «Основа» і на власному веб-сайті «Крок за кроком».
Її робочий час у школі часто закінчується надвечір, а робочий день – за опівніч. Та вона знає, задля чого це: щоб завтра її учні охоче поспішали до школи, а поверталися додому – з масою вражень і знань! Як і вона колись маленькою дівчинкою після уроків своєї першої вчительки Марії Єременко. Це завдяки їй, Людмила Буткова обрала учительство своєю професією. Сьогодні вже онук Марії Іванівни, Богдан Нейгро, навчається у класі її талановитої учениці.
Людмила Буткова – щаслива мама 16-річного сина Максима, студента Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді (фізико-математичний профіль навчання).
Людмила Буткова з сином Максимом
10 запитань для Людмили Олександрівни
- Людмила Буткова – це…
- Людина, особистість.
- Ким би Ви були, якби не стали вчителем?
- Якби не стала – то мріяла б ним стати! Не уявляю себе ніде, окрім школи.
- Школа для Вас – це…
- Друга сім’я.
- Як ви відпочиваєте від роботи?
- Люблю подорожувати з сином: Київ, Ніжин, Львів, Очаків, Почаїв, Кирилівка…
- Вчитель для учня – це…
- У першу чергу – друг, а потім вже порадник і наставник.
- У якому віці дитина має йти до школи – у 6 чи 7 років?
- У 7 років, коли вона вже мотивована до навчання, розуміє, що таке школа і навіщо вона.
- Батьки і діти. З яким колективом Вам легше?
- З дитячим.
- Якщо учні щось «натворили», розповідаєте батькам?
- Не завжди. Якщо необхідне безпосереднє втручання і допомога батьків, тоді розповідаю – як от було, коли розбили віконне скло. А коли одного разу через жваві ігри моїх учнів ледь не впала шкільна люстра у коридорі і залишилася висіти на «волосині», тихенько, доки ніхто не бачив, закріпила її самотужки.
- Дехто радить дітям «давати здачі» кривдникам. Як ви ставитесь до цього?
- Будь-який конфлікт можна вирішити мирним шляхом. Дітей треба цьому навчити.
- А чому можна навчитися у дітей?
- Бути щирими і відвертими, забувати негаразди, пробачати, любити.
Про що мріє вчитель?
Людмила Буткова - сучасний учитель, інноваційна особистість, яка прагне йти у ногу з науково-технічним прогресом і новинками викладання, використовуючи компетентнісний підхід. Та «у ногу з часом» не завжди виходить, якщо немає належного матеріально-технічного забезпечення.
Як же я мрію про проектор у своєму класі! Скільки б ми тоді змогли з дітьми! Сьогодні вчителя і клас вже неможливо уявити без ноутбука (у своїй роботі використовую власний), сучасної наочності, якісних і зручних меблів. Нічого цього у нас, на жаль, немає, а дуже треба, щоб розвиватися і дітям, і педагогу".
А ще Людмила Буткова мріє про те, щоб кожна дитина у світі була щасливою!
Автор:
Наталія РУБЕЙ
журналіст
