Холминська територіальна громада
Чернігівська область, Корюківський район
Логотип Diia
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Історична довідка

Населений пункт засновано в середині XVI ст.  Головним документальним свідченням існування Холмів як села стає 1638 рік. Саме тоді Річ Посполита провела подимний реєстр. Згідно з даними реєстру село Холми мало 4 дими і перебувало у власності Яроша Тарагоні. Напередодні визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького він належав Каспару Борковському.  Після возз'єднання України з Росією село входило до складу Понорницької сотні Чернігівського полку. За гетьманським універсалом І. Самойловича 1672 року воно було закріплено за військовим товаришем, згодом полковником В. К. Борковським, нащадки якого володіли Холмами до 30-х років XIX століття .

Селяни займалися хліборобством. Але піщані ґрунти були малородючими, тому основним джерелом існування стало ремесло. 1674 року на річці Убеді біля села поміщик загатив греблю й поставив млин, а також побудував рудню для виробництва заліза, наприкінці XVII ст. заснував винокурню. У 1730 році в Холмах налічувалося 58 дворів. Це були селянські й козацькі господарства. Але з часом козаки бідніли й перетворилися на кріпаків. Так, на кінець XVIII ст. село повністю вважалося кріпацьким .

З ліквідацією полкового устрою Холми в 1797 році стали центром однойменної волості Сосницького повіту. 1810 року тут жило 768 чоловік, у тому числі селян — 763. Життя їх з кожним роком погіршувалося.

Під час франко-російської війни 1812 року населення Холмів допомагало російській армії вигнати з країни наполеонівські полчища. 30 чоловіків пішло в народне ополчення, багато кріпаків були погоничами в обозі, доставляли продовольство, фураж..

Наприкінці 30-х років XIX ст. селяни Холмів ще більш обідніли. Поміщик нещадно експлуатував кріпаків, примушував їх два тижні із трьох відбувати панщину й виконувати грошові та інші повинності, непокірних карав. За рахунок жорстокої експлуатації кріпаків у 1853 році власник села заснував цукровий завод, де працювало 188 чоловік. У селі також діяли чинбарня, винокурня, ливарня і каретна фабрика. Тут застосовувався переважно труд кріпаків. Тяжкі умови праці, злидні викликали у них незадоволення. 21 серпня 1859 року понад 1200 селян Холмів і сусідніх сіл підняли заворушення проти поміщиці Максимової. Вони вимагали полегшення панщини. Але Максимова відмовила їм і викликала поліцію. Так розпочався один із значних селянських виступів в Україні проти поміщицького гніту напередодні скасування кріпосного права.

Після скасування кріпастного права за уставною грамотою селяни  одержали 1959 десятин землі, або по 4 десятини на ревізьку душу, за що повинні були сплатити викуп. Внести таку суму холминці не могли навіть за кілька десятків років.. Багато селян продавали свої наділи і йшли на заробітки до поміщика в економію чи на цукровий завод. Оскільки в Холмах було вдосталь робочої сили, а закупівельні ціни на сільськогосподарську сировину лишалися низькими, незабаром тут виникло ще 4 підприємства, що виробляли крохмаль, спирт, вичинювали шкіри, круподерка.

На цукровому заводі робочий день тривав 12—14 годин, а заробітна плата становила 7 крб. 50 коп. на місяць. Протестуючи проти нещадної експлуатації, робітники підприємства 18 жовтня 1898 року оголосили страйк. Однак адміністрація відмовилася підвищити заробітну плату, й частина робітників залишила завод .

На початку XX ст. суперечності між підприємцями й поміщиком з одного боку, й робітниками та селянами з другого, ще більше загострилися. У 1905—1907 рр. в селі розгорнула активну діяльність соціал-демократична група. Вона організовувала маївки, піднімала робітників і селян на революційні виступи. 1907 року в лісі, неподалік хутора Ченчиків, сталася збройна сутичка з поліцією.

Столипінська реформа, примусила селян за безцінь продавати землю куркулям, йти до них у найми або на підприємства, яких все більшало. 1910 року в селі працювали цукровий, винокурний, цегельний, лісопильний заводи, паровий млин та крупорушка.

На 1910 рік в Холмах жило понад 2 тис. чоловік, а медичне обслуговування залишалося незадовільним. У 1909 році в Холмах діяв медпункт, де працював один фельдшер. Низьким був і освітній рівень трудящих мас. У 1878 році відкрито парафіяльну школу, і тільки через 21 рік земство створило двокласну школу.

В 1917 році селище входить до складу Української Народної Республіки. В листопаді 1917 року селяни самочинно відібрали землю та майно поміщика й розподілили їх між собою.

27 січня 1918 року більшовицький 1-й Мінський революційний загін в ході війни проти незалежної УНР захопив Холми. З травня 1918 року селище належить до Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Більшовиків було вибито із села силами гетьманських та австро-німецьких військ. Після повалення влади гетьманату військами Директорії, в селищі відновлено владу УНР.

25 грудня 1918 року червоноармійці Ніжинського полку знову захопили Холми. Цього разу радянська влада прийшла в селище надовго — аж до початку німецько-радянської війни.

У січні 1919 року відкриті школи, де навчалося 209 школярів. 18 березня відбулися вибори вольного виконкому та Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. 19 березня створено партійний осередок, до якого входило 9 членів партії. Посилився рух українського антикомуністичного опору. Партосередок разом з сільрадою, комітетом бідноти в середині червня конфіскували поміщицьке майно, худобу, відібрали в куркулів лишки землі й хліба й розподілили їх серед малоземельних і безземельних селян. З наближенням денікінського фронту проведено примусову мобілізацію чоловіків з окупованих територій до лав Червоної Армії.

На початку 1920 року по землях  організовано винний радгосп, за яким закріпили 206 га землі, в тому числі 144 га орної. На винокурному заводі, який входив до винрадгоспу, працювало 12 робітників, діяли смолокурня, слюсарня й кузня.

В січні 1920 року створено комсомольську організацію. В листопаді вона об'єднувала 28 чоловік. Комсомольці відкрили свій клуб і бібліотеку політичної літератури, організовували лекції, бесіди, проводили суботники й загальне військове навчання .

В 1923 році через застаріле  обладнання винрадгосп припинив своє існування. За рішенням комітету незаможних селян, створеного в липні 1920 року, на землях радгоспу в січні 1924 року засновано трудову сільськогосподарську артіль «Ілліч».

У червні 1921 року відновив роботу крохмальний завод, а в 1925 році — спиртовий та лісопильний.

У зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному поділі в березні 1923 року Холми стали центром однойменного району. В цей час у селі налічувалося понад 3 тис. жителів. З 1924 року діяла лікарня й аптека. У двох початкових школах навчалося близько 300 учнів і працювало 11 учителів. Створено школу лікнепу. На початку 1922 року в селі відкрито народний будинок на 250 місць, бібліотеку для дорослих.

З 1929 року в Холмах розпочалася масова колективізація. У квітні 26 господарства об'єдналися в ТСОЗ, який у 1930 році перетворено в сільгоспартіль «Червоний маяк».

Незгідні із примусовою колективізацією підпалювали будинки тих, хто вступав до колгоспу, стріляли в комуністів. У 1930 і 1931 рр. виникло ще дві сільгоспартілі: «Іскра» й «Червона зірка».

Рішучий опір українського селянства Сталін вирішив зламати за допомогою голодового геноциду.

На 1 квітня 1935 року було колективізовано 92 % селянських дворів і 94 % посівної площі (2711 га). Восени 1935 року створено Холминську машиннотракторну станцію, яка мала 31 трактор.

Міцніла економіка колгоспів, підвищувалася врожайність, з'явилися перші вантажні автомашини. В артілях створювалися агрогуртки, де здобували агрономічні знання. У січні 1941 року діяла агрошкола. При Холминській МТС працювали курси трактористів, комбайнерів, шоферів.

Нарощував потужності спиртовий завод. Серед робітників підприємства широкого розмаху набрав стаханівський рух. Зростала торговельна мережа. В селі в 1941 році працювало 6 магазинів, їдальня, ресторан.

Жителів Холмів 1940 року обслуговувала лікарня на 50 ліжок, де працювало 3 лікарі й 12 медпрацівників з середньою спеціальною освітою. Діяла також аптека, на спиртовому заводі — медпункт. Особливо великі зміни сталися в розвитку освіти. 1926 року відкрито семирічну школу, 1936 року збудовано двоповерхове приміщення для школи-десятирічки. Напередодні війни у ній навчалося 733 школярі й налічувалося 3О учителів. До 1938 року діяли школи лікнепу. В 1939 році створено вечірню школу.

В 1936 року відкрито кінотеатр. Діяли також районні бібліотеки для дорослих і для дітей.

Напередодні Німецько-радянської війни в Холмах було 4 первинні парторганізації: на спиртовому заводі, в МТС, райспоживспілці та в райвиконкомі, у яких налічувалося понад 60 комуністів. В 1940—1941 рр. проводилося військове навчання партактиву. Молодь складала норми на оборонні значки.

Вже на другий день після початку Німецько-радянської війни 105 мешканців села було мобілізовано до Червоної Армії. Жінки й чоловіки, які залишилися, з подвоєними зусиллями працювали в колгоспах, на заводах, в установах, 240 чоловік записалось у винищувальний батальйон

23 серпня 1941 року гітлерівці захопили село. З перших днів німецької окупації Холминський район став «партизанським краєм». У Холминських лісах розгорнув свою діяльність підпільний обком партії. Тут склався кістяк партизанського з'єднання двічі Героя Радянського Союзу О. Ф. Федорова. До нього влилося три Холминські загони. 16 вересня в Холмах відбулася сесія районної Ради депутатів трудящих її відкрив член райвиконкому, один з секретарів підпільного райкому партії І. І. Водоп'ян. Він розповів про хід війни й заходи, яких потрібно вжити, щоб народне добро не дісталося німцям. Одностайно було прийнято рішенпя: колгоспну худобу й інвентар роздати по дворах, а коней передати комуністичним партизанським загонам. Частину провіанту й фуражу виділити партизанам, а решту взяти населенню на збереження.

В середині вересня в хаті К. Г. Дяченко відбулися перші збори підпільної комсомольської організації. Був обраний комсомольський комітет у складі М. П. Єременка, О. Т. Омеляненка, К. Г. Дяченко. Секретарем обрали М. П. Єременка, який до війни працював інспектором райвідділу народної освіти. Згодом з окупованого Києва до села повернувся студент індустріального інституту Ф. Ф. Резніченко. Довідавшись про підпільну комсомольську організацію, він став активним її членом. Комсомольці-підпільники (а їх стало вже дев'ять) були першими помічниками партизанів. Вони добували зброю, ходили на зв'язок, у розвідку, виявляли розміщення німецьких частин, знешкоджували «зрадників», розповсюджували листівки, в яких інформувалося населення про події на фронтах. Члени організації «Так починалося життя» зібрали 4 револьвери, 10 гвинтівок, 5000 патронів, 68 гранат, 36 пар лиж і все це передали партизанам, а також розповсюдили 15 тис. листівок.

Ранком 7 листопада, на роковини Жовтневого перевороту як і під час радянської окупації, центр села був прикрашений лозунгами, кумачем, портретами керівників Комуністичної партії й уряду. На пожежній вишці майорів червоний прапор, встановлений за дорученням підпільного комсомольського штабу піонером В. Т. Омеляненком. На трибуні вивісили лозунг «Хай живе Великий Жовтень!», а на парканах та стовпах розклеїли листівки.

Гестапівці й поліція посилили репресії, шукали сміливців. За цих умов комітет комсомолу дав наказ підпільникам іти в ліс. Але до партизанів дісталися лише К. Г. Дяченко і Ф. І. Шевцова, яка згодом загинула. Решту затримала поліція. Два дні їх катували. Та, не маючи точних доказів, випустили під суворий нагляд поліції. Комсомольці знову почали діяти, але їх вистежили й 2 березня майже всіх заарештували. Гестапівці піддали молодих підпільників катуванням і 4 березня 1942 року М. П. Єременка, О. Т. Омеляненка, Ф. Г. Внукову, Л. Н. Ткаченка й Ф. Ф. Резніпенка розстріляли. Разом з ними стратили й 70-літню бабусю Каті — Д.3. Дяченко, яка допомагала комсомольській організації, стояла на варті під час засідань молодих підпільників, ходила по селах, збирала відомості тощо. Через кілька днів заарештували Н. В. Голяницьку, яку також убили. У центрі села, куди в 1943 році перенесли їх тіла, радянською владою споруджено пам'ятник, на якому викарбувані слова: «Вічна слава героям!». На стіні школи, де вчилися розстріляні, комуністами було встановлено меморіальну дошку. В день 20-річчя перемоги СРСР в Другій Світовій війні відбулося урочисте відкриття меморіального комплексу холминським молодогвардійцям.

На початку 1942 року німецьке командування створило в селі свою адміністрацію. Від рук німців у Холмах загинуло 125 чоловік, з них 34 дітей. За будь-яку підозру в зв'язках з партизанами німці розстрілювали цілими сім'ями.

15 вересня 1943 року частини Червоної Армії звільнили село від німецьких загарбників. Згодом, в 2002 році, головою селищної ради М. М. Баклажко було введено нову традицію — святкувати День селища саме 15 вересня.

На фронтах Німецько-радянської війни на стороні СРСР воювали 539 жителів села, з них 311 було нагороджено радянськими орденами й медалями. 90 — воювали в партизанських загонах.

Було відновлено всі колгоспи. Наприкінці 1943 року дали продукцію спиртовий та лісопильний заводи, маслозавод. З 15 жовтня була відбудована друкарня. 1944 року в колгоспи з Саратовської області прибуло 27 корів, з Челябінська до МТС надійшло 13 тракторів, 5 автомашин передали спиртовому заводу частини Червоної Армії.

В 1949—1950 рр. було споруджено два нові телятники, два свинарники, кормокухню та інші громадські приміщення. Промислові підприємства в 1950 році давали вже більше продукції, ніж до війни.

Одразу після визволення села відновила роботу лікарня. До послуг населення була аптека, дитячі ясла.

Зростала культура села. У середній школі, яка в жовтні 1943 року прийняла учнів, на 1950 рік налічувалося 614 школярів і 28 учителів. З культурно-освітніх закладів діяли районний будинок культури, кінотеатр, два клуби. Жителів з 1944 року обслуговувала районна бібліотека. За 1953—1960 рр. було споруджено: 9 тваринницьких приміщень, зерносховище, 2 вітряні водокачки, автомайстерня. У 1957 році всі три артілі об'єдналися в колгосп «Червоний маяк». За ним було закріплено 3251 га землі, в тому числі 2085 га орної. Зміцніла технічна база господарства, в 1959 році тут налічувалося 17 тракторів, 12 автомашин, 10 різних комбайнів та ін. У 1965 році проведено електрифікацію артілі.

Велику роль у піднесенні колгоспного виробництва відіграла партійна організація артілі, створена в 1954 році. На 1 січня 1971 року в ній налічувалося 68 чоловік. Завдяки роботі комуністів, спрямованій на розгортання соціалістичного змагання хліборобів, піднесення культури землеробства, запровадження агрономічної науки в практику, рік у рік підвищувалася врожайність сільськогосподарських культур.

З січня 1959 року МТС була реорганізована в РТС, а з лютого 1963 року на її базі створено Холминське відділення «Сільгосптехніки». 1970 року в відділенні побудовано приміщення для проведення профілактики автомашин, майстерню ремонту комбайнів, для якої надійшло обладнання з Грузії й Казахстану.

Швидкими темпами розвивається промисловість. З кожним роком збільшує потужність спиртовий завод.

В 1958 році побудовано цегельний завод.. В січні 1962 року засновано лісгоспзаг. У 1970 році на підприємстві збудовано три нові цехи: деревообробний, виготовлення хвойно-вітамінного борошна та плит з дерев'яних стружок.

Після відбудови Холми весь час зростають. У травні 1958 року вони були віднесені до категорії селищ міського типу. 30 листопада 1960 року Холминський район було ліквідовано, селище відійшло до Семенівського, з 1968 року — до Сосницького, а з 1969 року — до Корюківського районів. Крім промислових, будувалися підприємства побутового обслуговування населення, які в 1967 році об'єдналися в комбінат. За 1966—1971 рр. тут споруджено 181 будинок загальною площею 7787 кв. метрів. З'явилися вулиці Нова, Дачна. Виконком селищної Ради разом з промисловими підприємствами й колгоспом багато уваги приділяють благоустрою Холмів. Тільки в 1970 році замощено понад 2 км доріг. З 1965 року електросітка селища підключена до ліній передач Чернігівської ТЕЦ. Добре розвинута торговельна мережа. Населення обслуговує 15 магазинів, 2 їдальні. Діє лікарня на 75 ліжок, де працює 12 лікарів і 40 чоловік середнього медперсоналу. 1972 року побудовано нове лікарняне приміщення на 50 ліжок. Є також амбулаторія, жіноча та дитяча консультації, медлабораторія, рентген-кабінет, аптека. У 1970 році за рахунок колгоспу збудована поліклініка.

Весь час зростає кількість учнів, які навчаються в середній школі, в 1971 році у ній налічувалося 881 школяр і 50 учителів. Створені всі умови для задоволення культурних потреб населення. У 1961 році споруджено новий будинок культури, де демонструються кінофільми, читаються лекції, відбуваються тематичні вечори, працюють гуртки художньої самодіяльності. Крім того, діють клуби на спиртовому заводі, в колгоспі. На 1971 рік у селищній, шкільній та бібліотеці «Сільгосптехніки» налічувалося близько 50 тис. книг і понад дві тисяч, читачів. В 1968 році на честь 50-річчя ВЛКСМ відкрито музей комсомольської слави, який користується великою популярністю на Чернігівщині. В 1969 році засновано музей колгоспної слави.

З 24 серпня 1991 року село належить до незалежної України.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь